пʼятниця, 31 липня 2015 р.

Погода любить сміливих або Перша подорож з Ксюшкою




Ура, ми їдемо в Карпати! Цієї подорожі я чекала два з половиною роки. Ми не із особливо сміливих батьків, тому раніше з Ксюхою далеко не рипалися. Але час прийшов, дитині скоро два роки, та й покупка власної машини значно покращила ситуацію. Не знаю як Влад, а я дуже скучила за горами. Довго вирішили не відкладати, значить їдемо в червні.  Потім згадалося, що саме в цей час хлопці збираються на змагання Горгани Рейс, то ж з датами було вирішено остаточно. Поїдемо всією компанією - так же ж цікавіше. Час йшов швидко, залишався тиждень до відпустки, а прогноз погоди в Карпатах ой як засмучував. Дощ, знову дощ, а тут ще й злива. Температура вночі нижча 10 градусів. Ідея можливої ночівлі в палатковому містечку на змаганнях з друзями ставала все менш привабливою (хоч намет і все для ночівлі в ньому ми таки взяли, але мало на це сподівалися). Я в розмові зі знайомими все частіше почала висловлювати сумнів чи ми взагалі поїдемо, але час йшов, а плани не скасовувалися. Як кажуть, глибоко в душі я була впевнена, що ми таки поїдемо. Адже "погода любить сміливих" -   почав повторювати Влад. Ця фраза для нас стала вже "девізом". Ми так часто в цьому переконувалися, що я вже починаю її сприймати як аксіому :).

Yearbook 2014 - на хвилях радіо

2014 був нелегким роком для усіх в нашій країні, і виникали думки навіть не робити звіт на цей раз. Але життя не стоїть на місці і не зважаючи на все, у ньому відбувається багато радісних моментів. Минулий рік був не виключенням, а навпаки дуже по сімейному добрим: 3 весілля, 2 родин, 4 новосілля. А ще багато інших дрібніших, але від того не менш приємних моментів, які захочеться згадати.



пʼятниця, 10 січня 2014 р.

2013-ий в картинках або Yearbook 2013

Кожен наступний рік у нашому житті є особливий. Ми зустрічаємо нових людей, відвідуємо місця де раніше не були, здобуваємо досягнення, якими потім пишаємось. А є такі роки, які змінюють життя кардинально. Минувший 2013 рік, без сумніву,  увійде в історію мого життя, як рік коли я стала мамою, як рік народження моєї красуні донечки. І хоч з цією подією нічого не може конкурувати, все ж хочеться пригадати, що 2013 був роком тенісних починань та відродження Бомбермена :). Роком снігових розваг в 20-их числах березня та душевного вечірнього чаєпиття на вишенському озері. І ще один факт, який не можу не відмітити. У 2013 році вперше, з початку формування нашого "угрупування", а це з 2005 року, чисельна кількість дівчат у колективі не тільки зрівнялась з хлопчачою, а завдяки Ксюші та Русланці здобула перевагу!!! Юху-у-у! Усіх з Новим Роком! Нехай збуваються мрії і трапляються дива!

До вашої уваги "2013-ий в картинках".


середа, 9 січня 2013 р.

Традиційний Yearbook

Люблю традиції. Люблю їх дотримуватись. Вони надають подіям якогось особливого значення і трепетне відчуття передочікування. В пості піде мова про одну з таких традицій у нашій дружній компанії, яка починалась як новорічний подарунок друзям, а переросла вже в очікувану подію. Ось вже третій рік поспіль ми з Владом готуємо відеозвіт про події минулого року. Це, я вам скажу, не таке і легке завдання, особливо на фоні передноворічних клопотів. Але дуже приємне. Є можливість для своєрідної творчості, а головне привід згадати рік, що минає. Одразу, звісно, згадуються усі подорожі зимові і літні. Але часто не загальні речі, а саме дрібниці змушують посміхатись і залюбки занурюватись у спогади. Такі як зависання вечорами у Team Fortress 2 всією шарою чи Наташкине дерево, яке ми трохи забетонували, Андрюхіне "придется подождать..." чи Вовині "кусакі". Биття тарілок на кумбарах, розгрузка Вітіного ракушняка вночі з ліхтарями, шикарний "басейн" Василя у 30-ти градусний мороз чи сніг на ранок 1 січня. Усе разом складається у чудово проведений рік, у якому було місце  цікавим подіям і подорожам, проявленню талантів, прийняттю важливих рішень, подарункам,  пустощам і забавам, і маленьким чудесам.


субота, 20 жовтня 2012 р.

Вело Чорногорія 2012 - День 11 -Завершення подорожжі

В 5 годин ранку задзвонив будильник і ми почали швиденько збиратись. Присіли на дорожку, перекусили.

Далі на коней і до аеропорту, через паром і Тіват і ось менше ніж за годину ми на місці. 

Вело Чорногорія 2012 - День 10 - День відпочинку

Нарешті ми його вичислили, оте створіння, яке забезпечувало фонову музику у таборі. 
 Ось вона- цикада, така мала, а стільки шуму від неї. Так і  горланила, поки один з Чехів, який показував її дитині не штурхнув біля неї палицею. Потім ми знайшли ще одну, видно у них тут як мінімум дует. 

четвер, 18 жовтня 2012 р.

Вело Чорногорія 2012 - День 9 - Бока Которська і не тільки

Ранок видався казковим - привідкривши тамбур намету досипали з виглядом на бухту. Встали досить рано, адже у нас сьогодні хоч і радіальний виїзд, але досить насичений. Програма мінімум - об'їхати бухту по периметру. А от далі бажання розділились. Нас манив класнючий  серпантинчик, а Сєка не бажав більше вверх їхати, тому націлився на Родовічі. Вовчик після деяких вагань таки прийняв сторону Сєки, але поки ми усі рухались разом до парому. Цей вид транспорту тут користується великою популярністю, він не тільки і не стільки зменшує відстань для таких як ми, але у багатьох варіантах є єдинодоцільним способом добратись з пункта А до пункта В. Ось так виглядає ця чудо-машина