Люблю традиції. Люблю їх дотримуватись. Вони надають подіям якогось особливого значення і трепетне відчуття передочікування. В пості піде мова про одну з таких традицій у нашій дружній компанії, яка починалась як новорічний подарунок друзям, а переросла вже в очікувану подію. Ось вже третій рік поспіль ми з Владом готуємо відеозвіт про події минулого року. Це, я вам скажу, не таке і легке завдання, особливо на фоні передноворічних клопотів. Але дуже приємне. Є можливість для своєрідної творчості, а головне привід згадати рік, що минає. Одразу, звісно, згадуються усі подорожі зимові і літні. Але часто не загальні речі, а саме дрібниці змушують посміхатись і залюбки занурюватись у спогади. Такі як зависання вечорами у Team Fortress 2 всією шарою чи Наташкине дерево, яке ми трохи забетонували, Андрюхіне "придется подождать..." чи Вовині "кусакі". Биття тарілок на кумбарах, розгрузка Вітіного ракушняка вночі з ліхтарями, шикарний "басейн" Василя у 30-ти градусний мороз чи сніг на ранок 1 січня. Усе разом складається у чудово проведений рік, у якому було місце цікавим подіям і подорожам, проявленню талантів, прийняттю важливих рішень, подарункам, пустощам і забавам, і маленьким чудесам.
