Звіти: Вело Чорногорія 2012

Цим постом починаю цикл присвячений велоподорожжі по Чорногорії, яка успішно відбулася в період з 13 по 23 серпня 2012 року. Країна чорних гір, чистючого моря і палючого сонцю дуже привітно зустріла чотирьох бравих велосипедистів з Вінниці. А ось і склад учасників:

Влад Seka Вова

і Я

Подорож почалась з Вінницького Аеропорту, який явно не очікував велосипедистів, і поява 4-х великих чохлів наробила там маленький переполох.

Але не зважаючи на це, усі працівники ставились до нас привітно, з розумінням і цікавістю. На наше велике але приємне здивування, ніхто не взяв з нас плату за додаткове місце багажу, який, щоб зменшити витрати, ми умістили у два велобаули. Досить швидко пройшли весь контроль і стояли спостерігали, як наш транспорт на наступні 10 днів завантажували у літак.

Літак - це все таки велика сила. Ще дві години назад ми мерзли прощаючись з друзями у аеропорту, а зараз вже розпаковуємо велосипеди споглядаючи на пальми і гори.

Політ виявився вдалим як для нас, так і наших коней. Всі і все на місці, ціле і не ушкоджене. Пролітаючи над Чорногорією виникали думки "І куди це ми зібрались?" - адже за бортом були одні гори. Але цим поки не стали перейматись, спочатку у нас прогулянка вздовж моря.

Складалися ми досить довго - трохи більше години. На відміну від Вови і Сєки ми з Владом підійшли до пакування велосипедів серйозніше: зняли перекидку, підспустили колеса, повернули гальмівні ручки і рожки, де було потрібно. А ще потрібно було перепакувати велобаули. Після 18:00 ми сіли на колеса і взяли напрямок до моря :).

Зовсім недалеко від аеропорта зустрілась перша заправка і магазин. Тут ми думали купити бензину для пальника і води та іншої провізії, але сталося навіть краще ніж гадалося. У магазині з сувенірами хлопці знайшли газові балони, взяли два і забули про бензин до кінця походу.

Дорога до моря була не дуже приємною - вузькою і з великою кількістю машин. Але інжир на узбіччі і гори з обох сторін добавляли +10 до привабливості.

До пляжу Язь ми приїхали, коли вже починало смеркатись. Адріатичне море виявилось солонішим, ніж думалось, а ще теплим і лагідним, якщо перше не давало уйти на дно, то останнє не пускало на беріг.

На жаль, через пізній час мусили прощатись і їхати шукати місце для ночівлі. Ми пропонували стати у кемпінгу, який розташований на пляжу, хлопців же, мабуть, заломало платити за нього і вони пропонували їхати далі. Сєка на GPS відмітив стоянку інших велотуристів, до неї ми і попрямували. Я скажу вам, їхати в темноті по жвавому шосе та ще в тунелі заняття не з приємних. Набравши висоту в 100м ми розбили табір прямо на розвалинах замку Морген. Чудове місце щоб милуватись нічним морем і спостерігати за Персеїдами.