Вело Чорногорія 2012 - День 8 - Ми їдемо до моря!

Наша подорож сьогодні почалась з досить цікавої історії. Справа у тому, що попросивши вчора води на вечір у  жителів біля озера, чоловік швидко виніс нам 5-ти літровий бутель води і обміняв його на наш аналогічний пустий. Ми припустили, що вода у них може бути привозною чи приносною (адже чому у нього в хаті стоять набрані бутлі), тому не стали просити більше. Води нам вистачило, але зранку з собою у дорогу вже майже нічого не було. Тому одразу як рушили почали шукати де набрати води, бо їхати вгору під сонцем без неї не дуже весело. Зупинились під деревом, як побачили якусь споруду. Хлопці пішли з пляшками шукати щастя, а я лишилась біля речей разом з якимись людьми, що припаркували свою машину у тіні. Нікого живого біля того будинку хлопці не могли знайти, а отже ми залишались без води. Зрозумівши це незнайомці з машини дістали пляшку купленої негазованої води і вручили мені. Це було так приємно, і не через те, що у нас тепер є вода (ситуація не була катастрофічною), а через прояв людської доброти. Коли повернулись хлопці, серби, судячи з номерів машини, бажаючи допомогти нам чим можуть запропонували ще й хліба, але ми люб'язно відмовились, сказали, що їжа у нас є, і ще раз подякували за воду. 

Їхалось непогано, після підйому на самому початку йшла відносно полога ділянка шляху, а там ще один торчок і майже спуск. Але знову нас виснажувала спека. Ми мріяли про хоч якусь хмаринку на небі, але вони, мабуть, усі були десь на півночі, над Тарою і Дурмітором.

Вело Чорногорія 2012 - День 7 - Дорога на Нікшич

Почну сьогоднішню розповідь я з опису кемпінгу, який нас приютив цієї ночі. А розказати, виявилось, є про що. На перший погляд - звичайний садок, який у руках підприємливого господаря перетворився у кемпінг.  Для цього на дерева повісили два бачка - от вам і душ. Поставили декілька стільчиків чи лавочок для комфорту. Туалет - типу сортир і визначна споруда - вказівник на озеро

Вело Чорногорія 2012 - День 6 - Сєдло та Півське озеро

Сьогодні ми мусимо наздоганяти графік, який ми трохи перекроїли, щоб залишитись у кемпінгу на декілька днів. Це нас особливо не лякало, так як велика частина сьогоднішнього маршруту - вниз. Але спочатку нас чекав перевал Сєдло. Не знаю як він нас, а ми його чекали з нетерпінням. Буквально декілька кілометрів по трасі Жабляк-Нікшич, на яку ми з'їхали на всякий випадок, щоб не блуканути чи не набирати зайвої висоти і ось він поворот, який виводить нас на нешироку добре асфальтовану дорогу, по якій інколи проїжджають окремі машини. Підйом почався одразу, але його градієнт навіть дуже комфортний. Далі він все ж таки трохи збільшувався, та на нього ніхто, здається, не звертав уваги, тому що те, що ми спостерігали навкруги просто заворожувало. 

Вело Чорногорія 2012 - День 5-Боботов Кук

Дощ, що йшов вночі трохи тривожив душу, не хотілося щоб погода сплутала усі плани. Але ранок був ясний, а значить ми точно виходимо на маршрут, а там далі буде видно. Підйом в 6 годин. З виходом щось забарились, лише в 7 годин покинули кемпінг.  Спочатку нам треба спуститись до Чорного озера. Обходити через місто не було бажання, та й не доцільно. Знаходимо якусь марковану дорогу в рухаємося по ній. Через деякий час збилися з маркування, але не страшно, напрямок маємо, ліс дозволяє йти навпростець. Стежку, а точніше добру дорогу, віднайшли досить швидко і скоро вийшли вже на знайому дорогу навколо озера. Ранок. Усе вже починає прокидатись, над озером тягнеться димка, здійснюють ранішню пробіжку свідомі люди.

Вело Чорногорія 2012 - День 4 - Каньйон Тари

Сьогодні зранку можна нікуди не спішити, виспатись. Хоч довго валятися у спальнику не давало бажання помитися ще теплою водичкою, поки вона у бойлері не закінчилась. Декілька слів про кемпінг. Як виявилось це і був той, що ми собі відзначали ще дома. Територія кемпа досить велика, і навіть при не малій кількості людей почуваєшся зручно та комфортно. Є окремий будинок, в якому кухня, души і туалети. На території ще обладнані місця для прання чи "технічної" мийки: капці наприклад помити і т.д. Про вай-фай я писала у попередньому пості. Правда покриває він усю територію лише теоретично, тому для кращого звя'зку приходилось підходити до рецепції. Та й перебої з ним траплялись. Є бесідки, лавочки, місця для сушки речей, можливість зарядити пристрої. Напевно, усе що потрібно для забезпечення комфорту туристу. І усі ці зручності всього за 2,5євро людина/ніч (думаю ціна коливається в залежності від кількості наметів, що люди займають, а також наявності машини). І не менш важливе - чудова природа і вигляд на гори, який радує око.

Вело Чорногорія 2012 - День 3- На зустріч горам

В 4 години продзвонили будильники і ми тут же почали збиратися. Вова навіть не заставляв усіх чистити зуби, як у минулі рази, але сам цю корисну процедуру не оминув, а якщо вже витащив зубну пасту, то і решта скористалися нею. За цю гігієнічну парухвилинку у спішці зборів він поплатився. Зубна паста разом з бритвою так і залишилась між коліями у Бару.

Проїхавши 600м ми вже збирали велосипеди на пероні. Наш потяг вже стояв. З вигляду трохи кращий, ніж ми очікували, бо вчорашні, які були помічені на станції нагадували Нью-йоркські вагони метро 80-х років. Квиток до Майковца нам обійшовся по 6 євро з кожного. Прийшлось ще доплатити за велосипеди вже у самому вагоні. По 4 євро - одразу повідомив нас провідник, і виписав, як і належить, квитанцію. З середини потяг нас приємно вразив. Окремі купе по 6 сидячих місць. Прозорі двері з шторками, кондиціонер, розетка, дзеркала, столик. Велосипеди за згодою провідника ми лишили прямо у проході, без будь-яких проблем.

 "mi scusi"